Народився Павло Чубинський в 1839 році на хуторі Чубинському, що нині знаходиться в межах м. Борисполя Київської області. За освітою був правознавцем, здобув науковий ступінь кандидата правознавства, захистивши в 1861 році в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії». Упродовж усього життя Павло Платонович приділяв увагу як правознавству, так і етнології. Про це свідчать його статті, зокрема, «Декілька слів про значення казок, прислів’їв та пісень для криміналіста», «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії», «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників».

Вірш «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» Павло Чубинський написав у віці 23-х років, а вже наступного року «за вредное влияние на умы простолюдинов» був висланий до Архангельської губернії на проживання під нагляд поліції на сім років. Але й там він не полишав наукової діяльності, уніс значний вклад і до російської науки.

У 1869 році одержав дозвіл на повернення із заслання. Став дійсним членом Російського географічного товариства й очолив етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї, результатом якої стало одне з найунікальніших етнографічних зібрань – «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край». Павло Чубинський підготував до друку сім томів праць у дев’яти книгах. Це наукове зібрання етнографічних і фольклорних матеріалів із етнічних українських земель Російській імперії було відзначено золотими медалями Російського географічного товариства, Міжнародного географічного конгресу в Парижі та Уваровською премією Петербурзької академії наук. До зібрання ввійшли народні пісні, казки, загадки, звичаї, обряди, вірування, народний календар. «Труды…» і сьогодні залишаються цінним джерелом із вивчення історії, культури та побуту українців.

Що стосується Корсунщини, то багато матеріалів було зібрано в Канівському повіті, до складу якого входила сучасна Корсунщина, зокрема, у с. Шендерівці. Це – календар народних звичаїв і обрядів, вірування, молитви до бджіл, молитви і замовляння приворотні, від хвороб, пристріту. Було зафіксовано багато замовлянь «до суду», що були поширеними на той час серед селян майже так само, як і приворотні. А це особливо цікавило Чубинського-юриста.

Для етнографічної праці Павла Чубинського був виготовлений фотоальбом. Цю роботу виконав корсунський фотограф Михайло Темненко, який мав у Корсуні власну фотомайстерню. За це фотомайстерня була відзначена Російським географічним товариством.

У 1872 році Павло Платонович вдруге відвідав Корсунщину разом із істориком Миколою Костомаровим. Вчені побували в Корсунському парку, на місці битви під Корсунем 1648 року та в Свято-Онуфріївському монастирі (с. Гарбузин).

Павло Платонович прожив недовге (всього 45 років), але яскраве життя. Залишив після себе багату наукову спадщину, був справжнім патріотом.

Із 2016 року одна з найдовших вулиць м. Корсуня-Шевченківського (колишня 25 Жовтня) носить ім’я Павла Чубинського.

Інформацію підготувала Олена Райкова, старший науковий співробітник Заповідника