9 березня виповнюється 100 років від дня народження Полікарпа Юхимовича Шабатина – неперевершеного українського байкаря, відомого поета, прозаїка і публіциста. Він народився у селянській родині в с. Склименцях, у селі, як писав Полікарп Юхимович, «з чистою джерельною водою і озоновим повітрям». Загальну освіту здобув у семирічній школі в с. Сидорівці.
Закінчив фабрично-заводське, культосвітнє і військове училища, філологічний факультет Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, Вищі економічні курси Київського інституту народного господарства. Трудову діяльність розпочав робітником взуттєвої фабрики м. Дніпропетровська (нині – Дніпро). Воював на фронтах Другої світової війни. Працював в апараті Ради Міністрів УРСР, був секретарем правління Спілки письменників України.
Перша збірка байок вийшла в 1958 році під назвою «Терниця». Потім були збірки «Пером під корінь», «Віялка», «Дружні натяки», «Не криви душею», «НОП і клопіт», «Ягня й цапина борода», «Байки та жарти», «Байкарня» та інші. 
Великий життєвий досвід сприяв знанню людської психології, тому Полікарп Юхимович розумів різні характери, мав пильне око, не повторював уже відомих читачеві зразків. Літературні критики відзначали афористичність, сучасність, цілеспрямованість байок Полікарпа Шабатина. У його байках висміювались людські вади, що попадали під гостре перо байкаря: бюрократизм, хабарництво, зазнайство, пихатість, бундючність, зверхність. Водночас у кожній байці відчувається щира повага до чесних людей. 
«Я пам’ятник собі поставив сміхотворний.
Не вклониться йому
Затятий бюрократ,
Чи злодій-лиходій, чи блюдолиз потворний.
Воюю з ними не на жарт.
А добрим читачам я тим дарую втіху,
Що усмішки, байки писав й пишу тепер,
читаючи які,
Нівроку,
Ще зі сміху
Ніхто й ніколи не помер!» 
(Полікарп Шабатин)
Твори Полікарпа Шабатина перекладені багатьма мовами світу, зокрема, німецькою, угорською, японською. За книгу «Байкарня» йому присуджена Всеукраїнська літературна премія імені Степана Олійника.
Полікарп Юхимович відомий також як перекладач повістей, поем, віршів, байок із бурятської, іспанської, португальської, російської мов на українську.
За участю Полікарпа Шабатина проходили Дні сатири і гумору й інші заходи у багатьох містах України, зокрема, «Поетичний Жовтень» на Корсунщині. Часто наш знаменитий земляк друкувався на сторінках районної газети. Тісні дружні стосунки поєднували його з колективом Заповідника, із педагогами та учнями Корсунь-Шевченківської загальноосвітньої школи № 1. 
«Кожна людина – неповторний архів вражень, емоцій, переживань, – писав Полікарп Шабатин. – Маю надію, що і мій архів життєвий стане у пригоді прийдешнім поколінням мого народу, бо я його активна пір’їнка в широких і могутніх крилах життєдайності і безсмертя!».
У фондах Заповідника зберігається 9 книг байкаря з автографами, а також фотографії, газетні та журнальні публікації, листи, запрошення на різні заходи. Частина архіву письменника – у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Полікарп Шабатин помер 28 лютого 2007 року, похоронений на Байковому цвинтарі в м. Києві.
Інформацію підготувала Людмила Кочегура, головний зберігач фондів Заповідника.