9 березня ми відзначаємо 205 річницю від дня народження символу і генія української нації – Тараса Шевченка. Це свято і для кожного корсунця, адже в назві нашого міста – прізвище геніального українця, а різні куточки Корсунщини пам’ятають голос і ходу Кобзаря. 
Одна з найстаріших вулиць нашого міста з 1924 року носить його ім’я. Наш край Тарас Шевченко згадував у своїх творах, зокрема, у поемі «Гайдамаки» та повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». На Корсунщині поет побував тричі: у 1820-х, 1840-х роках та в 1859 році. Перші два рази Шевченко бував тут проїздом, а під час останнього приїзду в Україну деякий відрізок часу жив у Корсуні, у свого троюрідного брата і свояка Варфоломія Шевченка, який працював помічником, а згодом управителем Корсунського маєтку. 
Пам’ять про відвідини Корсуня зберігає Корсунський або Суліївський альбом Шевченка-художника (знаходиться в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві). Хоча й зберігся він не повністю, але в ньому є малюнки, що їх, ймовірно, Тарас Григорович написав у Корсуні. Найбільше він любив малювати в князівському парку. За переказами, зберігся каштан, біля якого Шевченко писав свої твори. У альбомі також є і фольклорні записи. Один із них – народна пісня «Ой ви, галочки-чорноперочки», записана Варфоломієм Шевченком, а правки до неї вніс Тарас Григорович під час відвідин корсунського базару. 
Перебуваючи в родині Варфоломія Шевченка, Тарас побачив їхню кріпачку Харитину Довгополенко, дівчину з села Саморідні, із якою захотів поєднати свою долю. Але дівчина не відповіла поетові взаємністю. Вічний спомин про поетові почуття – це вірші, написані вже через півроку в Санкт-Петербурзі, «Ой діброво – темний гаю!..» та «Дівча любе, чорнобриве».
Приїзд Тараса Шевченка до Корсуня не був випадковим. Допомога Варфоломія Григоровича, людини розумної, освіченої, ділової та ще й родича, була необхідна Тарасу Григоровичу, щоб здійснити його болючу мрію: придбати хату або ж землю, на якій можна було побудувати хату, але неодмінно над Дніпром, і назавжди оселитися в Україні. Упродовж майже двох років Варфоломій Григорович займався цією справою. Однак не судилося Кобзареві побачити Дніпро, як він мріяв, із порога своєї домівки.
Про перебування Тараса Шевченка в Корсуні Варфоломій Григорович згадував: «Так, так, братику, – говорив до мене Тарас, – у тебе, у тебе буду я; бо на всій святій Україні ніде і ні в кого не буде мені так тепло, як у тебе». Цю душевну теплоту Тарас Шевченко відчував і від Варфоломія Григоровича, і від його дружини Олександри Антонівни, яку називав сестрою, і від його дітей, з якими спілкувався, про яких потім неодноразово згадував у листах, турбувався про їхнє майбутнє та надсилав їм подарунки до Корсуня. Однак до сьогодні залишається невідомим, де в Корсуні був будинок, в якому жила родина Варфоломія Шевченка, і де зупинявся Великий Кобзар.
Відвідини Тарасом Шевченком Корсуня залишили глибокий слід, як в його творчості, так і в особистому житті. Пам’ять про перебування Тараса Григоровича на Корсунщині зберегли і місцеві жителі, перекази про це передаються з покоління в покоління.
Інформацію підготувала старший науковий співробітник Олена Райкова. 
Фото Людмили Шевченко.