Корсунь-Шевченкiвський державний iсторико-культурний заповiдник

ПРОКОПЕНКО МИКОЛА АНТОНОВИЧ

(07.04.1924 – 25.02.2001)

Графік, член Національної спілки художників України (1959), Почесний громадянин м. Корсуня-Шевченківського (1998).

Народився у с. Квітках Корсунь-Шевченківського району. З дитинства мріяв стати художником, однак війна зашкодила мрії. Його, 19-річного юнака, вивезли на примусові роботи до Німеччини, потім – до Австрії. Додому повернувся у 1945 р.

Два роки навчався в Дніпропетровському художньому училищі; закінчив Київський художній інститут (1956). Три роки працював художнім редактором видавництва «Молодь», потім займався лише творчою діяльністю, початок якої припав на 60-ті роки ХХ ст.  Це були  роки знаменитої хрущовської «відлиги». Але відлигу більше відчували в Москві, в Україні  керівництво республіки тримало митців «у чорному тілі», домагаючись дотримання ними принципів соціалістичного реалізму. Для Миколи Антоновича цей період його творчості характеризувався складними й напруженими пошуками. Він розпочав писати серії картин із історичної тематики. Першою була серія картин  «Перегук» (1964), створена  за повістю Івана Франка «Захар Беркут».  У полотнах того часу  епічна нота художника підкреслювалась  виразною композицією і складною технікою – рельєфним живописом, темперою.   

В автобіографії Микола Антонович назвав прізвища багатьох великих європейських художників, які справили на нього враження як неперевершені колористи. З-поміж інших – французький живописець Поль Гогена (1848-1903). Сьогодні, уважно вдивляючись у роботи Миколи Антоновича, можна помітити, що, напевно, саме від Гогена він запозичив риси бунтівника. А ще художник захоплювався творчістю великого французького художника ХІХ ст. Поля Сезана.

Розповідаючи про роки навчання в інституті, Микола Антонович з теплотою згадував академіка Василя Ілліча Касіяна, який вів курс на графічному факультеті. Вплив Касіяна на Прокопенка був настільки великим, що Микола Антонович сьогодні більше відомий як графік. За життя він оформив та проілюстрував понад 200 книг класиків української та світової літератури,  створив більше, ніж сто портретів видатних людей України. Графічні портрети Микола Антонович створював за рахунок віртуозного володіння матеріалом і технікою малюнка. Його штрих неймовірно різноманітний і артистичний, всі роботи об’ємні. З-поміж усіх графічних портретів, написаних Прокопенком, за своєю майстерністю вирізняється «Портрет матері».

Основні твори художника: серії картин «Перегук» (1964), «Слово о полку Ігоревім» (1978), картини «Розкажіть мені, мамо» (1988), «У задумі» (1992). У фондах Заповідника зберігається 2308 творів Миколи Прокопенка. Його роботи знаходяться ще у 20 музеях та в багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Брав участь у 21 колективній художній виставці в Україні і за кордоном. Персональні художні виставки: художня галерея Заповідника (1997), Київський державний музей Т.Г. Шевченка (1998), Черкаський обласний художній музей  (1999).

Творчість Миколи Прокопенка, одного із найталановитіших українських графіків, чекає свого визнання.

 П.Я. Степенькіна, директор Заповідника